■ Фортеця на р. Самарі, зведена у 1687–1688 рр. князем Василем Голіциним для захисту України від кримчаків, було ліквідовано за умовами мирного договору Росії з Туреччиною 1712 р. У 1736 р. на тому ж місці звели нову фортецю — Самарський ретраншемент. При ній виникла козацька слобода Самарчик, або Новоселиця, яка у 1794 р. набула статусу міста й отримала назву Новомосковськ. Перлиною Новомосковська є дерев’яний Свято-Троїцький собор.

■ Свято-Троїцький собор на головній міській площі збудований на місці однойменної церкви 1-ї пол. XVIII ст. Старий опис, що зберігався у храмі на зламі XIX – XX ст., датує його закладку 1773 р. Але з архівних паперів Запорізької Січі відомо, що в цьому році було лише закуплено деревину для будівництва. Єпископ Феодосій (Макаревський) датує закладку 2 червня 1775 р. Головний престол було освячено 13 травня 1778 р.; бічні — південний Петропавлівський та північний Трьохсвятительський (свтт. Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста) — 30 серпня і 8 вересня 1780 р. Собор було збудовано «без жодного цвяха»: за переказом, козаки не побажали вбивати залізні цвяхи у дерево там, де ми згадуємо Господа, Розіп’ятого на Хресті.

■ Будував собор майстер Яким Погребняк з с. Водолаги на Харківщині. За словами єп. Феодосія, він часто молився у Свято-Миколаївському Пустельному Самарському монастирі Богу й свт. Миколаю, просячи напоумлення у справі будівництва собору, та успішно виконав справу, «при усіх місцевих тяжких настроях», пов’язаних із ліквідацією Січі. «Погребняк воды до рота не візьме, доки служба свята не відійде», — казали про нього в околиці. Історик Дмитро Яворницький наводить кілька переказів: за одним із них, майстру довго довелося пояснювати козакам, чому при 3-х вежах на кожному з 4-х боків храму всього їх буде 9, а не 12; за іншим — напередодні початку будівництва Погребняк відчув сумнів у своїх силах та втік у самарський очерет, де ховався, аж поки не побачив у видінні свт. Миколая, котрий пояснив, як будувати храм.

■ Наприкінці XIX ст. собор був дуже старим. Його могли замінити мурованим, проте місцеві діячі культури переконали уряд у необхідності збереження історичного вигляду храма. Здавалося, для цього достатньо перекласти колоди, замінивши непридатні новими. У 1886 р. собор сфотографували. У 1887 р. його розібрали. Під час демонтажу з’ясувалося, що старі колоди майже цілком зотліли. Того ж року на захід від собору звели високу дерев’яну 3-ярусну дзвіницю. У 1888 р. храм зібрали з нових колод, відтворивши, із деякими відмінностями, попередній вигляд споруди. У радянський час собор двічі закривали. Останнього разу богослужіння у храмі було відновлено у 1988 р.

■ Собор є найвеличнішим із збережених дерев’яних храмів України й вважається одним з її архітектурних шедеврів. Масив собору утворюють 9 струнких дерев’яних 4-ярусних пірамід, щільно притулених одна до одної на рівні 1-го ярусу, із звуженням нагору завдяки 3-м заломам та завершених маківками з хрестами. 5 пірамід складають хрестоподібну в плані основу храму, інші 4 вбудовані у вхідні кути хреста. Висота пірамід зменшується від 65-метрової центральної до зведених на кінцях планувального хреста, а від тих — до кутових.